This entry was posted on Thursday, April 3rd, 2008 at 09:15 and is filed under Дайвінг. You can follow any responses to this entry through the feed. Both comments and pings are currently closed.


Кичкасській міст в Запоріжжі
« Freediving - занурення на одному вдиху | Керівництво по курсу Extended Range »
-Привет! Ну і де припускаєш упірнати? - з часткою іронії запитав Юрія мій попутник і хороший бади-партнер Павленко Петро.
- А ось прямо тут. Тобто в акваторії порту. - посміхнувся Юріївна. - Пропоную для разнирки зробити перший дайв на «деревинку». Так ми називаємо затоплену баржу часів будівництва ГЕС. Це всього на тридцять п’ять метрів.
- Ми згодні, - сказав я і ми в′їхали на територію порту.
Порт був футуристичною картиною сумного майбутнього. Гори металобрухту, над якими невпинно працювали крани, захоплюючи своїми жахливими лапами - магнітами і кидаючи на баржі колишні автомобілі, холодильники і інший металевий лом.
Моторний човен вже чекав нас біля берега. Швидко надівши на себе сухі костюми і іншу дайверськую снарягу, перевіривши ще раз робочу готовність відео апаратури, ми сіли в човен і відчалили. До точки спуску, «забуєнной» старою пластиковою каністрою ми домчалися за хвилин п’ять - шість.
Щоб не створювати штовханину на човні я вирішив стрибнути за борт першим і піддування крило почекати друзів у воді. Вода обпалила особу своїм березневим холодом, але через мить цю мені здалося приємним.
- Плюс три градуси, це вже зовсім не погано в порівнянні із зимовими відчуттями: - подумав я. Нова комбінована чумарка від Whites і костюма того ж виробника сповна виправдовували свій девіз: «The cold water specialists» (фахівці холодної води).
Петя і Юріївна стрибнули за борт і включивши ліхтарі ми почав
Pages: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18
Tags: андрій, глибина, занурення, кінець, міст, повітря, юра
Дайвінг
Схожі записи


