Кичкасській міст в Запоріжжі



« Freediving - занурення на одному вдиху   |   Керівництво по курсу Extended Range »

Андрій погодився продовжити занурення, і ми пішли від опори моста упоперек річки на пошуки заповітного река. Дійшовши до глибини 52метра, ми побачили сліди краху ешелону. Андрій почав знімати. Ми обидва були явно в дикому захопленні. Час біг дуже швидко. Андрій безперервно знімав. Пора було закінчувати занурення, а навколо маса цікавого.
Залізничні колеса, вагонні зчеплення, каркаси вагонів, шпали, рейки. Все явно говорило про те, що ми знайшли не купу металобрухту призначеного для переплавлення в далекій Туреччині і що випадково впав з баржі, а то, що я так довго намагався знайти. Видимість була трохи більше метр, і ми явно вже втратили в цій купі металу напрям виходу. Та і запаси повітря були вже на грані.
Довелося припинити зйомку і виходити на деко буях. Викинувши буй, я вже в товщі води зорієнтувався за компасом в напрямі на опору моста і ми почали, рухаючись до опори проходити декомпресію. Андрій перейшов на стейдж оскільки у восемнашке вже було 50 бар.

Занурення пройшло без ускладнень. Про ті події згадує Андрій: «Пройшовши опору моста, на глибині біля 52м ми відмітили металеві конструкції. Вони були схожі чи то на днищі, чи то на борти вагону. Я пригорнувся до окуляра відеокамери і початків зйомку. Видимість була низька, біля 1м. Я почав напливати на об’єкт.
Закінчивши зйомку, я вирішив під спливти над об’єктом і пройти зверху, щоб зняти його з іншого боку. Але тут почув стукіт балона об метал. Рушив вліво - знову стукіт! Управо - стукіт! Ясно - я у вагоні. Дуже «приємна» ситуація - видимість низька, довкола нашарування мула і я усередині вагону, лежачого на боці. Поволі здаю назад, час, від часу постукуючи балоном об стінку вагону.
Ось стукіт припинився і я під спливаю. Відразу стає помітним прожектор Юріївни Батаєва. Удвох перевалюємо через перешкоду і відразу помічаємо ресори і колеса вагону. Стає ясно, що ми знайшли заповітний об’єкт!


Tags: , , , , , ,

Дайвінг


Схожі записи